Жителька Володимирця створила домашній музей, де головний експонат – прабабусина вишивка
Сімейний музей “КубЕльце” з колекцією старовинних вишитих полотняних сорочок та рушників, ікон, керамічних виробів, картин та інших побутових речей має вдома мешканка Володимирця Тетяна Сарницька. Жінка зберегла рушник своєї прабабусі якому понад сто років, а з елементів її вишиванки створила ляльку-мотанку. Більше про свій музей розповіла журналісту Полісся News.
Тетяна Сарницька розповідає, що давно цікавиться автентикою та історією рідного краю.
“Ідея створення музею виникла давно, просто лише тепер, мабуть, дозріла, щоб надбання моєї родини міг побачити світ. Адже є чим і ким пишатись. Є про що розповісти. І вірю, що знайдуться люди, яким це цікаво! Довго думала, як назвати родинний музей. Так як історія експонатів сягає ще мого прапрадіда Антона, то думала назвати «Гантушки» (так називають наш рід) та врешті так назвала колаж світлин, а музей назвала «КубЕльце», бо планую до сімейних реліквій додати щось і від себе, наприклад, мої ляльки-мотанки, колекцію дзвоників, прикрас, книги… Про які колись і мої правнуки будуть розповідати”, – каже Тетяна Сарницька.
Серед десятків експонатів музею є рушник, вишитий прабабусею жінки. Йому понад сто років. Зберегла елементи вишивки і з сорочки своєї пращурки. Їх жінка використала під час виготовлення ляльки-мотанки.
“Щодо вишиванки, то можу сказати лише одне, що це своєрідний код, геном ідентичності нашого народу. А кожен з нас це той маленький хрестик на вишитій мапі української нації. Сорочка, яку прабабуся носила зношена майже була, а так хоч вишивку зберегла. Це лялька-мотанка “Ведучка”, виготовила її для себе, як оберіг”, – каже Тетяна Сарницька.
Такі українські обереги жінка виготовляє і для наших військових та передає на фронт.
Окрім вишитих рушників, фартухів та сорочок у колекції жінки керамічні вироби, праски, різноманітні документи 19-20 ст., ікони. Прикрашають колекцію дві вишиті картини «Близниці», різноманітні скатертини.
“Зібрано дуже багато речей побуту: різноманітні глиняні глечики, макітри, давній кухоль, джбани, тарілки, дубова бочка, корзини, чемодан, дерев’яний пристрій для прасування одягу, всього навіть і не перелічити”, – каже жінка.
У колекції Тетяни є старовинна ікона, а точніше іконостас, де дев’ять ікон в одній.
“З розповіді моєї бабусі Ганни прабабуся Катерина колись виміняла її на два десятки яєць у Пінську на ярмарку. Ще є дідова скрипка, бо родина була музикантів і заможних господарів, або куркулів, як колись казали. Пишаюсь, що маю таке коріння”, – каже власниця.
А ще у сімейному музеї зберігається ексклюзивний польський настінний годинник виготовлений у 1867 році у польському місті Лодзь. Його купив прапрадід Антон Вишневський у єврея. Зберігає жінка і документ права власності на землю датований 1914 роком, який теж придбав її прадід.
“Усе, надбання наших предків ми повинні не лише пам’ятати, а й зберегти для наступних поколінь. Мені у спадок дістались речі від моїх предків, як неоціненний дар. Пишаюсь, що маю такі скарби і саме мені випала місія берегині, а ще місія розповісти та передати колись їх моїм онукам чи правнукам”, – каже Тетяна Сарницька.
Наразі вся колекція знаходиться у жінки вдома, але Тетяна планує організувати персональну виставку у Володимирецькому музеї.
