Ювілей зустрічає на фронті: історія командира з Рівненщини
Олександр Котик народився 10 вересня 1966 року в Острозі у родині військового. Сьогодні свій ювілей він зустрічає у військовому однострої. Про історію захисника розповіли у 23 інженерно-позиційному полку.
Нині Олександр Котик є командиром взводу в одному з підрозділів полку. Понад чотири роки він виконує спеціальні та бойові завдання на сході України.
Його дитинство минуло у військових містечках. Десятий клас він закінчував у 1983 році в Німеччині, де тоді служив його батько. Згодом Олександр також обрав військовий шлях.
У 1987 році, вже у званні лейтенанта, він потрапив на радянсько-монгольський кордон у Забайкальський військовий округ. Там прослужив п’ять років. У 1992 році перевівся додому, в Острог, куди згодом перевіз дружину, сина та доньку.
У 1995 році через сімейні обставини Олександр Котик був змушений залишити службу. Після цього працював автомеханіком, водієм автобетонозмішувача, далекобійником, а останні роки — водієм у ДТЕК «Київські електромережі».
Повномасштабна війна застала його на вахті у Києві. Чоловік згадує, що тоді в місті панували тривога й невизначеність, а на виїздах утворилися затори.
«Я, як працівник електромереж, знав різні об’їзні дороги, тож скористався ними, щоб якомога швидше дістатися до Острога. І відразу — у військкомат. Спочатку відмовили, а через кільканадцять днів зателефонували», — розповів Олександр Котик.
18 березня 2022 року капітан Олександр Котик потрапив до 23 інженерно-позиційного полку в Дубні. Одразу став командиром інженерно-маскувального взводу, а вже влітку вирушив у першу ротацію на Запорізький напрямок.
Там військові інженери облаштовували позиції, рили окопи та бліндажі. Після повернення Олександр разом із групою бійців поїхав на навчання, де освоював технологію будівництва укриттів із гофрованої сталі.
Потім були нові ротації: Дніпровський, Харківський, Покровський та інші напрямки. Згодом взвод капітана Котика знову перевели на Запорізький напрямок, але вже з іншим завданням — встановлювати макети військової техніки.
За словами військового, це складна й небезпечна робота, яка потребує уважності та творчого підходу. Макети використовують як приманки, щоб відволікати ворожі удари від реальної техніки та позицій.
«Бувало, що по макетах і мінометами б’ють, і артилерією, і дронами. Чим більше, тим краще — це свідчить про ефективність “приманки”», — розповідає захисник.
За мужність, професіоналізм і вірність військовій присязі капітан Олександр Котик нагороджений відзнакою Президента України «За оборону України», медаллю Міністерства оборони України «10 років сумлінної служби» та почесною відзнакою 23 інженерно-позиційного полку «Надійний захист у бою».
