Від Різдва до Водохреща: українські традиції колядування, щедрування та засівання
Походження деяких різдвяних і новорічних традицій українців має глибоке коріння, однак із приходом християнства ці звичаї отримали новий зміст і значення.
За церковною традицією, святковий період триває не лише в день Різдва Христового, а цілих 12 днів — від 25 грудня до 6 січня, коли відзначають Богоявлення. Цей період називають святками.
“Ми святкуємо і прославляємо прихід у світ нашого Спасителя та бажаємо нашим ближнім добра й миру, злагоди й добробуту, любові й радості. Бажаємо, з-поміж іншого, співаючи колядки, щедрівки, засівалки”, — розповіли у ПЦУ.
Походження колядок і щедрівок дуже давнє. До прийняття християнства ці традиції були пов’язані із прославленням сонячного дня, який починав збільшуватися після зимового сонцестояння. З приходом християнства зміст цих звичаїв змінився: колядки та щедрівки тепер прославляють народження Ісуса Христа.
“Святитель Іоан Золотоустий використовує образ “Сонця правди” для Христа і протиставляє християнське Різдво язичницькому святу сонця. А святий Августин пише: “Ми святкуємо день 25 грудня не задля народження сонця, а задля народження Того, Xто те сонце сотворив”, — поділились у прес-службі Православної Церкви.
Колядки та щедрівки лунають протягом усіх різдвяно-новорічних свят — на Різдво, у день вшанування святої Меланії, на Василя, на Водохреща і аж до Стрітення, яке відзначають на 40-й день після Різдва Христового (2 лютого).
“Тож колядуйте і щедруйте на здоров’я, прославляючи Народження Сина Божого та бажаючи людям довкола добра і миру”, — закликали українців у ПЦУ.
Напередодні Нового року (за тиждень після коляди) – українці відзначають Щедрий вечір.
При цьому, згідно з православним календарем, 31 грудня:
- день преподобної Меланії Римлянки;
- Віддання свята Різдва Христового.
У ПЦУ повідомили, що щедрують в Україні з вечора 31 грудня до півночі.
При цьому роблять це “переважно дівчата”.
“Вочевидь, це пов’язано із вшануванням святої Меланії”, — зауважили у ПЦУ.
Згідно з чинним церковним календарем, 1 січня — день пам’яті святого Василія Великого. Саме “на Василя” існує добра народна традиція “посівати” зерном, приказуючи: “На щастя, на здоров’я та на Новий рік, щоб родило краще, як торік – жито, пшениця та всяка пашниця… Дай, Боже!”.
У ПЦУ нагадали, що посівальники завжди були бажаними гостями.
Їх запрошували до столу, обдаровували пиріжками, яблуками й ласощами. При цьому найщедріші дарунки діставалися тому, хто увійшов до оселі першим. Тому посівали — із самого порання.
Джерело — РБК-Україна.
