“Служу за кожного, хто не дійшов”: історія бійця з Рівненщини

Військовий із позивним “Смайл” родом з міста Вараш на Рівненщині. Чоловік став на захист країни на початку повномасштабного вторгнення. Його історію розповіли у Рівненській облдержадміністрації.

До війни боєць не тримав у руках зброю, але вже у перші години повномасштабного вторгнення зрозумів, що не зможе залишитися осторонь. 26 лютого він вже був у своєму підрозділі 104 бригада тероборони ЗСУ “Горинь”.

На початку березня 2022 року “Смайл” і його побратим мали влаштувати засідку на ворожий танк у Макарові. Але техніка не вийшла, а обстріл почався.

“Ми сиділи до 9 ранку. Командир сказав – чекати на ворога. Через якийсь час до нас вийшов місцевий: “Хлопці, і мене заберіть”, – розповідає військовий.

На шляху назад вони вивели ще шістьох людей. Це були цивільні, які приїхали вивозити дітей, але потрапили під обстріли й сховалися в хаті. Завдяки “Смайлу” й “Зевсу” всі залишилися живими.

Пізніше були бої під Піщаним на Куп’янському напрямку. “Смайл” зустрічав групу, яка мала зайти на позицію, коли сам потрапив у засідку. Його прошили одразу дві кулі – у плече і в руку. Дорогою до евакуації зустрів солдата із позивним “Хірург”. Той зняв турнікети, потампонував рани й дав шанс на збереження рук. На стабпункті сказали прямо: ще трохи – і обидві кінцівки довелося б ампутувати.

“Імена рятівників – у моїй пам’яті. Я не забуду. Як і побратимів, яких більше немає”, – каже боєць.

Його батько має інвалідність, мати – літня жінка. Брат також був на війні, але повернувся, щоб доглядати батьків. Тепер головний сержант роти “Смайл” служить – за обох.

“Мої хлопці, з якими починав, загинули. Тепер я – за них, за себе, за сина, за кожного, хто не дійшов”.