Школярі ліцею у Вараському районі зустрілись з ветераном війни Олександром Мулявкою
До Довговільського ліцею, що у Вараському районі Рівненської області сьогодні, 4 грудня, завітав доброволець, ветеран російсько-української війни Олександр Мулявка. На зустрічі побував кореспондент Полісся News.
Захисник України Олександр Мулявка, який двічі добровольцем вступав у лави ЗСУ зустрівся у стінах ліцею з першокласниками. Подію приурочили до Дня Збройних сил України. Ветеран розповів про службу, про побратимів і про те, чому важливо любити свою країну та берегти мир.
“Першокласники поставили безліч запитань типу: чи багато у вас друзів та побратимів? як отримали поранення? що таке «прильот»? та ін. Подарували власноруч зроблені листівки й подякували за сміливість та силу. Зустріч пройшла доброзичливо, у тій атмосфері, коли навіть найменші розуміють – перед ними людина, яка справді захищала Україну. Такі моменти вчать дітей поваги, вдячності та відповідальності – простих, але важливих речей, що тримають наш народ”, – каже заступниця директора з виховної роботи Катерина Петрик.
До повномасштабної війни Олександр Мулявка працював сантехніком в одній із шкіл Володимирця. До того – у санстанції дезінфектором. Строкову військову службу чоловік не проходив тому військових навичок чи військової спеціальності не мав.
“З перших днів війни у 2022 році пішов добровольцем у 61-й батальйон ТРО, оприділили мене у піхоту, на мою думку піхота – це найважча робота у війську, адже піхота вже йде після всіх, після штурмовиків, зачищати позиції ворога. До моїх обов’язків в основному входила розвідка, вияснити інформацію і ні в якому разі не вступати у бій, щоб потім доповісти виявлену інформацію командиру. В кінці 2022 року командир сказав писати рапорт на звільнення, адже у мене троє неповнолітніх дітей. Деякий час перебував удома, але як тільки старшій донечці виповнилося 18 років на початку 2023 року, знову пішов до ТЦК, щоб мене взяли у ту саму військову частину, де служив. Моє прохання задовільнили, правда тепер я потрапив до роти вогневої підтримки, став гранатометником. Бойовий шлях нашого батальйону був складним, Бахмут…, були і на кордоні з Придністров’ям, і тяжкі бої на Харківщині біля села Піщане, де наша частина потрапила в оточення, 59-та бригада нас розблокувала і евакуатори почали вивозити тяжкопоранених, решта виходили самостійно. Мене тоді поранили, був приліт, коли вже виходили з оточення, то мене і ще одного побратима евакуювали до медичного пункту, де мені обкололи ногу та продезінфікували рану і відправили у Харків у військовий госпіталь, там відрізали ногу. А потім перекинули у Львівський військовий госпіталь, де ногу приводили до пуття, далі реабілітаційний центр у Соснівці, де три місяці пролежав поки чекав протеза”, – розповів ветеран війни Олександр Мулявка.
Наразі Олександр працює у комунальному підприємстві, порається по домашньому господарству, все робить сам, веде повноцінне життя.
“Незручності звичайно з протезом бувають, хай хто там що не говорить, але можу ходити на своїх ногах. Які плани на майбутнє? Дітей виховав, до внуків ще рано, дерево посадив і не одне, а там далі як Бог дасть”, – говорить чоловік.
Під час реабілітації, каже Олександр, відбувались і цікаві історії.
“До центру приїхав відмий гурт «KOZAK SYSTEM» з концертною програмою, під час запального виступу гурту, я на одній нозі пустився танцювати. Мій танок тривав декілька хвилин, оточуючі були в шоці, всі знімали відео на телефони, хлопці з гурту потім мені подарували прапор із своїми підписами, а відео з моїми танцями у мережі стало вірусним”, – згадує Олександр.
За заслуги перед Батьківщиною має ветеран також і державні нагороди. «За жертовне служіння задля збереження Божого дару свободи та незалежності» Олександру Мулявці особисто вручив високу церковну нагороду медаль «Хрест свободи» предстоятель автокефальної Православної Церкви України митрополит Єпіфаній.
