Рив нору під Волновахою: історія воїна з Рівненщини на позивний «Борсук»
«Борсук» – такий позивний закріпився за ним ще у 2014 році на Донеччині, під час боїв неподалік Волновахи.
Історію воїна розповіли у 104 окремій бригаді територіальної оборони ЗСУ “Горинь”.
До початку війни на сході України чоловік вів звичайне цивільне життя: працював охоронцем та адміністратором однієї з баз відпочинку. Усе змінив один дзвінок із ТЦК. Він зібрав речі і поїхав.
«Жили в окопах, під землею. Хлопці кажуть — треба позивний. Я й сказав: буду «Борсук». Бо борсук — звір сильний. І не кожен пес його візьме», – розповів військовослужбовець.
«Відчував, що буде війна»
Повномасштабне вторгнення у лютому 2022 року застало чоловіка без паніки чи страху, але з чітким розумінням, що країну чекають великі зміни. До війська він почав проситися ще до перших вибухів.
«Десь за тиждень до 24-го я вже дзвонив у військкомати. Хотів іти на контракт. Відчував, що буде війна. Коли приїхав у Демидівку, уже летіли ракети», – згадав «Борсук».
Понад рік повномасштабної війни «Борсук» знову провів на Донецькому напрямку. Каже, що вижити у тому пеклі допомагала лише міцна чоловіча дружба та гумор.
«Трималися один за одного. Без цього не витримаєш. Ми більше жартували, ніж сумували. Сміялися, згадували охоту, рибалку, життя до війни», – резюмував воїн.
Бойовий досвід часів АТО неабияк допоміг воїну адаптуватися на передовій, хоча він визнає, що теперішні бойові дії неможливо порівняти з минулими роками.
Фронтові чотирилапі та розмови з домом
Рятуватися від важких думок бійцям допомагали й місцеві тварини, які шукали прихистку біля військових під час обстрілів.
«На позиціях завжди були коти й собаки. Ми їх і годували, і доглядали. Їх було по сім штук. Але додому не брав — у мене свої троє є», – розповів військовослужбовець.
Зараз на захисника з Рівненщини вдома чекають рідна сестра, син та донька. Про передову боєць розповідає рідним мінімум інформації, аби вберегти їхній спокій.
Син «Борсука» також розмірковував над тим, аби пов’язати своє життя зі службою. Батько рішення сина поважає і дає мудру пораду щодо пошуку свого покликання.
«У сина були думки теж іти служити. Я не відмовляв. Кожен має свій шлях. Головне, щоб робота була до душі. Хай навіть не найоплачуваніша — але щоб ішов на неї з радістю», – сказав «Борсук».
Наостанок досвідчений воїн дає настанову тим, хто лише готується стати на захист Батьківщини, та тим, хто підтримує військових у тилу.
«Майбутнім військовим побажаю триматися. Захищайте країну чесно й без показухи. А цивільним — мирного неба, терпіння і віри в Перемогу. Головне — не втратити віру».
