На Рівненщині розплодився рідкісний хижак: чи варто боятися людям?

На Рівненщині зросла чисельність рисі – рідкісного хижака, який занесений до Червоної книги України. Про це розповів заступник директора з наукової роботи Рівненського природного заповідника Михайло Франчук.

Зокрема, сліди цієї тварини фіксували навіть поблизу Рівного. Це викликало занепокоєння серед місцевих жителів. Та чи становить рись реальну небезпеку для людей – пояснюють науковці.

Чисельність рисі на Рівненщині зросла майже вдвічі

Від початку повномасштабного вторгнення рф в Україну чисельність рисі на Рівненщині майже подвоїлася. Якщо до 2022 року в області офіційно оцінювали приблизно 35 особин, то станом на 2025 рік – уже 65-70.

Такі дані озвучив заступник директора з наукової роботи Рівненського природного заповідника Михайло Франчук.

За його словами, у межах Рівненського природного заповідника нині мешкає щонайменше 10–15 особин рідкісного хижака. Тут рись фіксують практично щодня, адже тварина має постійні індивідуальні території з мінімальним рівнем турбування з боку людини. 

Окрім території заповідника, останнім часом сліди рисі фіксували на півдні області — у Дубенському районі, поблизу Рівного, селища Клевань та села Тучин. 

Чому розплодилася рись на Рівненщині

Науковці пов’язують збільшення чисельності цього рідкісного виду хижаків з кількома чинниками.  Зокрема, така позитивна динаміка стала можливою насамперед завдяки забороні полювання, зменшенню втручання людини в природне середовище та покращенню моніторингу рідкісних тварин.

Упродовж останніх п’яти років у заповіднику та області реалізують програму моніторингу великих хижаків за допомогою фотопасток. До цього процесу активно долучаються природоохоронні організації, зокрема Всесвітній фонд природи WWF-Україна.  

“Зростання чисельності рисі на Рівненщині – це важливий сигнал про відновлення природних процесів там, де зменшується антропогенний тиск. Підтримка системного моніторингу, розвиток співпраці між науковцями, природоохоронними організаціями та державними структурами, зокрема за участі WWF-Україна, є ключовими для збереження цього рідкісного виду та його середовища існування”, – підкреслює менеджер проєктів напряму “Рідкісні види” WWF-Україна Роман Черепанин.

Як відстежують рисей за допомогою фотопасток 

Науковий моніторинг рисі євразійської здійснюють за допомогою фотопасток — автоматичних камер, що реагують на рух. Метод є повністю безпечним для тварин, дозволяючи отримувати дані без втручання у природні процеси. 

Дослідники збирають сотні знімків із різних локацій і звіряють їх між собою. Візерунок плям на хутрі кожної рисі унікальний, як відбитки пальців у людини, тому кожну особину можна точно ідентифікувати. Це дозволяє не припускати кількість тварин, а знати її достеменно, а також відстежувати переміщення й територіальну структуру популяції. 

 «Ми дуже широко і детально досліджуємо цей вид. Останнім часом науковці приділили більше уваги до існування тварини, є ряд проєктів і з’явилися більш доступні фотопастки, за сприяння природоохоронних організацій таких як WWF-Україна, Франкфуртське зоологічне товариство. Крім цього наразі багато фотопасток використовують єгері, мисливці, лісівники, військові, науковців, з якими ми тісно співпрацюємо. Тому ми маємо змогу її більш детальніше фіксувати без втручання у природне середовище“, – уточнює Михайло Франчук.

Як війна вплинула на життя рисі

За словами Михайла Франчука, за роки війни переслідування рисі істотно зменшилося. Заборона полювання та контроль прикордонних територій військовими мінімізували спроби браконьєрства. 

Молоді особини, які народилися вже під час війни, не зазнали постійного фактору переслідування, тому поводяться природніше. Крім того, заборона полювання сприяла поверненню виду на території, де він історично мешкав, але був втрачений. 

Важливу роль відіграє і природний процес розселення: після досягнення статевої зрілості молоді рисі залишають материнську територію та освоюють нові ділянки.

Чи варто людям боятися збільшення чисельності рисі

Рись занесена до Червоної книги України та перебуває під охороною закону. Попри це, вид досі часто сприймається «небажаним видом» і може потерпати від переслідування браконьєрами. 

Водночас науковці наголошують: для людей рись не становить загрози. Це потаємний і обережний хижак, який у 99% випадків уникає зустрічі з людиною. 

«Практично у 99% пересічна людина її ніколи не побачить. Тому що вид дуже потаємний, вже за кілометр почує запах і відійде. Він не буде нападати, окрім випадків, які пов’язані зі сказом. Офіційно за останні 70 років таких випадків в Україні не було зафіксовано. Люди, які частіше бачать звірів – це зазвичай єгері, мисливці, лісівники, науковці, які щоденно перебувають у лісі. Загалом натрапити на рись – дуже рідкісне явище“, – зауважує Михайло Франчук.  

Зустрічі з твариною трапляються переважно серед фахівців, які щоденно працюють у лісі. Найчастіше ж рись вдається зафіксувати за допомогою фотопасток, дронів або тепловізорів. 

Рись євразійська в Україні: що варто знати

Рись – найбільша дика кішка Європи, рідкісний великий хижак і один із символів українських Карпат і Полісся.

У 1994 році рись внесли до списків Червоної книги України зі статусом “рідкісний вид”. Вона охороняється Червоним списком МСОП, CITES та Бернською конвенцією. 

Наразі, за наявними офіційними даними, в Україні мешкає понад 500 рисей. Найбільше їх трапляється в Карпатах – близько 400 особин, а понад 100 особин – на Поліссі.