Луківські Хрести – містичне місце на Володимиреччині, яке зцілює

В урочище “Старці”, біля села Луко, 5 серпня вирушила експедиція Рівненського центру народної творчості. Це місце, за словами місцевих жителів, славиться здійсненням бажань та зціленням хворих.

Що це за місце

У лісі між селами Луко та Хиночі на Володимиреччині стоять хрести. Їх, за легендою, встановили місцеві жителі після загибелі тут родини. За переказами, сталось це у 1861 році. Взимку у лісі, неподалік села Луко, замерзла сім’я старців. Того року зима була лютою, а як пішла відлига, поїхали хуторяни в ліс і натрапили там на мертвих людей. Вони сиділи, притулившись одне до одного: дід, жінка, діти. Люди не дійшли до перших хат всього п’ять кілометрів.

Коли люди зібралися, щоб їх поховати, всі помітили, що знайдені мерці, мов живі. Приїхав православний священник і вже під час поховання у діда випала іконка. Її потім прибили на найвищому хресті. А от куди йшла ця родина — залишилося таємницею.

Свідчення старожилів

88-річна жителька села Луко, Василина Лютко розповіла, що за цим місцем місце довгий час ніхто не доглядав, потім це змінилося.

“Був час коли могили були закинуті, вже вони заросли. Одна жінка, стара Вереміїха, через те що їй приснився старець, який назвався Калістрат (ред. – той що замерз у лісі з дружиною та дочкою), взяла сокиру та пішла на те місце навирубувала жердок, підняла Хрести та пов’язала поверх хусточки і загородила їх. А вже потім, років двадцять тому якийсь чоловік з Степангорода огородив хрести металевою сіткою. Я ходила до Хрестів, коли була у лісі, ото йду по ягоди чи гриби, зайду до тих Хрестів, покладу шматочок хліба, або зав’яжу хусточку та й прошу у Бога за свої дітей, щоб вивчити їх, вивести у люди, бо грошей не було, чоловік щодня пив та бив мене. Дяку Богу, який почув мої благання, всі мої діти отримали освіту та влаштували своє життя”.

Зцілення хворих та здійснення бажань

Місцева жителька Галина Рищиковець розповідає, що сама зазнала зцілення біля Луківських Хрестів.

“Було це років вісім тому, прийшли до мене люди з Львова просити провести їх до Хрестів, а в той час мені дуже боліли ноги. Я їм і кажу, що не можу, бо важко ходити. Пішли ми помалу з тими людьми, вони попереду, а я позаду чимчикую, підказуючи їм куди треба йти, періодично присідаючи край дороги. Якось добралися, ті люди підійшли до Хрестів та стали молитися, а я навіть не зайшла за огорожу чекаючи їх. Прийшов час повертатися в село, і трапилося зі мною диво, мої ноги несли мене самі, таке враження було, що я не торкаюсь землі просто лечу над поверхнею, але як подивлюсь на ноги, то вони йдуть по землі, і не помітила як добралась додому”.

Паломництво до Хрестів

Відвідують це місце паломники не лише з України, а й з сусідніх країн. Передають через знайомих стрічки, рушники, їжу. Вірять, що це допоможе зцілитися, мати дітей, задумане здійсниться. А місцеві жителі поновлюють хрести та доглядають за ними. Вони кажуть, що бажання з чистими помислами здійсняться, якщо загадати його біля Хрестів.

“Це унікальне місце сакрального паломництва потребує проведення ретельного вивчення, саме з метою дослідження, збереження, популяризації нематеріальної культурної спадщини нашого краю та надання широкого розголосу даній локації, ми здійснили експедиційне дослідження одного з елементів нематеріальної культурної спадщини Володимирецької громади. За результатами дослідження планується внесенням його до обласного та Національного переліків елементів нематеріальної культурної спадщини України у 2024 році”, – говорить директорка Рівненського центру народної творчості Ірина Рачковська.

Що кажуть у церкві

Настоятель Свято-Миколаївського храму села Воронки, отець Георгій каже, що особисто відвідував це місце для особистої молитви.

“Історичних достеменних записаних свідчень про це місце немає, інформація зберігається в пам’яті та з розповідей старожилів. Як настоятель храму, щось сказати проти цього паломництва, чи того, що люди вірять, що в цьому місці вони звершивши свою молитву, звершивши своє паломництво отримають якесь зцілення, тому що є розповіді про те, що з усних свідчень відбувалися зцілення та інше, я не можу. Не можу заперечувати це, чи спростувати, тому що все це спирається на віру людини. І тим більше, що паломництво здійснюється до не до якоїсь там стіни, а до Хреста, як символа християнства. Тому заперечити, чи спростувати, чи підтвердити інформацію, я не можу, але і сказати, що цього також не потрібно робити, паломництва, також сказати не можу. Я знаю зі слів отця Іона, який зараз служить в сілі Бишляк, який раніше обслуговував парафію села Воронки, що там здійснював молебень. Так, я особисто бував на цьому місці, але не з молебнем, а для особистої молитви, особистого поклоніння, там біля цих Хрестів, просто як людина, як паломник, не збираючи громаду, просто для звершення особистої молитви”, – розповів настоятель Свято-Миколаївського храму села Воронки, отець Георгій.