Колись возив рибу, тепер – побратимів й вантажі на передову: історія воїна з Рівненщини

Служить у 2 батальйон 104-ої бригади Сил ТрО ЗСУ “Горинь” на посаді водія. За кермом – з юності. Колись возив рибу, працював у господарстві, ремонтував техніку. Тепер возить побратимів й вантажі на передову. Воює вже чотири роки.

Історію бійця на псевдо «Тиса» розповіли у 104 бригаді терборони ЗСУ “Горинь”.

Позивний «Тиса» Віталій отримав, бо так вирішили хлопці. Проте боєць певен, що головне не як тебе називають, а те, як ти служиш.

Ми всі тут як одне ціле. Кожен робить своє, щоб інший повернувся живим, – сказав військовослужбовець.

“Тиса” родом із села Берег, що на Рівненщині. Тепер його “дім” – бліндажі, блокпости. Боєць звик не нарікати. За рік служби на Донецькому напрямку об’їздив сотні кілометрів, доставив побратимам тисячі кілограмів вантажу.

Братерство — це коли тебе прикриють, навіть якщо шансів нема. Ми всі тут уже, як родина, – констатував боєць.

Вдома на воїна чекають дружина та 15-річний син. Поки тата немає – допомагає мамі по господарству. А ще дожидається воїна ціла армія хвостатих – шість котів і двоє собак. Навіть на позиції, сміється боєць, тепер має «підрозділ» кошенят.

Кішка привела прямо в бліндажі. Маленькі, риженькі. Хлопці вже поділили, хто кого забере після ротації, – розповів “Тиса”.

Про своє майбутнє говорить так:

Мрію, щоб швидше закінчилося. І щоб син жив у спокійній країні, – зауважив військовослужбовець.

Має воїн свою думку і про ставлення суспільства до військових:

Раніше всі дякували, а тепер дехто забуває. Але ми ж не за подяку тут. Ми за Україну, – сказав “Тиса.

А ще військовослужбовець всім побажав терпіння, миру і віри в Збройні Сили. Бо тільки це, каже, воїнів на передовій і тримає.