«Головне – щоб людина вижила»: історію медикині 104 бригади розповіли на Рівненщині

У 104 бригаді тероборони ЗСУ «Горинь», яка дислокується на Рівненщині, розповіли історію бойової медикині Люби з позивним «Мєлка». Вона служить старшою бойовою медикинею 2 стрілецької роти 1 батальйону тероборони.

Про це повідомили на сторінці бригади.

До війська Любов прийшла 25 лютого 2022 року. До цього майже 20 років працювала в медицині. Була патронажною медсестрою, працювала із сімейним лікарем, у кабінеті щеплень та рентген-лаборантом.

«Я не мала чіткого плану, до якого саме підрозділу потраплю. Просто знала, що повинна бути там, де потрібна», – розповіла військова.

У війську вона стала бойовим медиком взводу, а згодом – старшим бойовим медиком роти. За роки служби працювала на Донецькому, Херсонському та Харківському напрямках.

За словами Люби, у роботі бойового медика важлива швидкість і холоднокровність. «Ти просто думаєш: швидше до евакуації, щоб людина вижила», – каже вона.

Одним із найважчих випробувань для неї стала допомога військовому з тяжким пораненням. Водночас найболючішими вона називає втрати побратимів.

«Бо це тут вже більше, мабуть, ніж сім’я. З однієї чашки, ложки їв, пив — і тут ти знаєш, людини немає. Це дуже тяжко», – поділилася медикиня.

Попри втому й важкі виходи, «Мєлка» продовжує повертатися до роботи. Сили їй додають думки про дітей, сім’ю та близьких.

Удома на Любов чекають діти – Іра та Ілля. Після війни вона мріє, щоб усі були живі, а діти знайшли своє щастя.