Доброволець із Вараша став бойовим медиком без медичної освіти
Житель Вараша на Рівненщині Олександр із позивним “Док” до повномасштабного вторгнення планував працювати в атомній енергетиці. Для цього він закінчив Національний університет “Одеська політехніка”. Втім, працевлаштуватися на атомну станцію не вдалося — після численних співбесід і очікувань чоловік вирішив шукати роботу за кордоном. Про це пише Рівненський обласний ТЦК та СП з посиланням на 104 бригаду тероборони ЗСУ “Горинь”
Деякий час Олександр працював у Польщі, де займався фасадними роботами. У 2022 році він повернувся в Україну та створив власну будівельну бригаду разом із двома напарниками. З початком повномасштабної війни Олександр добровільно долучився до лав 104-ї бригади територіальної оборони ЗСУ “Горинь”. Попри проблеми зі здоров’ям, його призначили бойовим медиком взводу.
“Не маючи медичної освіти, я розумів, що це буде складно. Тому продовжував навчатися, проходив курси й ставився до цього максимально відповідально, бо знав: саме від мене залежить життя побратимів”, — розповів “Док”.
На цій посаді він пройшов одні із найгарячіших напрямків — Бахмут, Куп’янський напрямок, Сумський напрямок. Найскладнішим, за його словами, був період служби в районі Бахмута.
“Займався евакуацією та оглядом поранених. А згодом, коли не вистачало людей для ротації наших хлопців на позиціях, сам пішов на позицію і став старшим. Мені передали у підпорядкування чотирьох бійців, з якими ми разом утримували позицію. Ми рухалися групою з позицій до місця евакуації, коли по нас почав працювати танк. Я йшов останнім у групі й на мить побачив, як червона пляма від снаряда пролетіла між мною та побратимом попереду. Адреналін тоді зашкалював. Далі всі дії були згідно з наказами старшого групи, що дозволило нам вийти цілими, без поранень, на точку. Я нарахував близько 20 пострілів. Але це лише одна маленька частина з усього, що довелося пройти“, — поділився боєць.
Наразі Олександр обіймає посаду старшого бойового медика мінометної батареї. Позивний “Док” він отримав після призначення на посаду — таке звернення, за його словами, було звичним у підрозділі щодо медиків.
“У взводі були хлопці з бойовим досвідом, які сказали: «У нас медик завжди був «Док», от і ти будеш «Док». З того часу я й став «Док»”, — згадує Олександр.
Вдома на Олександра чекають дружина Тетяна, двоє дітей — дев’ятирічний Ілля та однорічна Іларія, а також рідні. Після війни, говорить військовослужбовець, головне для нього — повернутися додому та бути поруч із сім’єю.
