7 операцій та повернення до життя: історія поліцейського «Писанки» та його дружини
Військовослужбовець стрілецького батальйону поліції Рівненщини на псевдо Писанка, який зазнав тяжкого поранення у боях за Україну, розповів про свій шлях відновлення та повернення до повноцінного життя.
Досвідом бійця поділилися у відділі комунікації поліції області.
Понад півтора року тому під час 30-денної оборони позицій на Краматорському напрямку боєць разом із побратимом потрапив під атаку шести ворожих FPV-дронів. Захисник зазнав тяжких травм, витримав багатогодинну евакуацію під вогнем, переніс сім складних операцій та ампутацію ноги. Наразі воїн вже пройшов протезування і знову ходить. Під час урочистостей до Дня захисників і захисниць України очільник обласної поліції Віктор Шанський окремо відзначив дружину пораненого бійця Катерину, подякувавши їй за витримку, мужність та відданість. Подружжя разом 17 років та виховує двох доньок.
«Життя ніяк не змінилося. Далі бігаємо», — усміхнувся Писанка.
За словами поліцейського, найскладніший період лікування вже позаду, а самостійність після протезування стала справжнім досягненням.
«Вам цього не зрозуміти. Радість від того, що ти просто можеш іти. Сам сходити в душ, сам узяти собі поїсти, сісти за кермо, поїхати кудись. Після лікарні це зовсім інше відчуття. Коли ти можеш сам собі дати раду — це велика перемога», — розповів боєць.
Основним джерелом сили під час тривалої реабілітації для правоохоронця залишалася підтримка сім’ї та побратимів.
«Допомогло не втратити віру те, що вдома чекають. Коли знаєш, що тебе люблять та цінують, ти просто повинен повернутися», — наголосив захисник.
Дружина бійця Катерина закликає рідних поранених військовослужбовців зберігати витримку:
«Треба мати терпіння і вірити в краще. Навіть не думати про погане. Вірити, що все буде добре».
Сам Писанка радить усім побратимам, які зараз долають шлях відновлення, не зупинятися та рухатися вперед:
«Не зупиняйтеся. Не думайте про те, що втратили. Потроху відновлюйтеся. Життя продовжується. Коли є мета, коли знаєш, що тебе вдома люблять і чекають, — набагато легше йти вперед».
«У мене вже все є. Я хочу, щоб у дітей усе було добре. Щоб війна закінчилася, усі хлопці повернулися додому — до своїх дружин, дітей, рідних. Щоб люди просто жили звичайним життям, без ракет і вибухів», — підсумував поліцейський.
