20 квітня – День пам’яті Теодора Трихіни: історія та звичаї
20 квітня, віряни святкують день пам’яті святого преподобного Теодора Трихіни.
Хто такий Теодор Трихіна
Він народився в Константинополі, у сім’ї віруючих людей. Але ще з молодих літ відчув: його шлях — не в палацах і не в суєті міста. Теодор покинув усе — дім, комфорт, родину — і пішов шукати Бога в тиші пустелі.
Він поселився серед диких скель і лісів, у повній самоті, далеко від людських очей. Все своє життя він присвятив молитві, посту і мовчанню. Їв тільки те, що знаходив у природі, а одягався у волосяницю — грубий одяг, який колов тіло й постійно завдавав болю. І все це — не з мазохізму, а як спосіб зламати своє его і повністю віддатися Богові.
Через таку відданість і духовну чистоту, Господь наділив Теодора даром чудес. Люди з усіх сторін приходили до нього: хтось за порадою, хтось — з проханням про зцілення. І вони отримували відповіді, і виліковувалися.
Після смерті святого Теодора люди не забули про нього — навпаки, його пам’ять тільки зміцнилася. Мощі святого стали джерелом нових чудес, а його життя — прикладом того, що справжня сила — у смиренні та тиші.
Що не можна робити 20 квітня
Забороняється грішити думкою й словом — святий Теодор був зразком тиші, молитви й самозаглиблення. У цей день краще уникати пліток, лайки, марнослів’я.
Не можна робити щось лише задля зовнішнього враження — його життя вчить щирості перед собою і Богом.
Не слід голосно сміятися або кричати — вважалося, що це може порушити внутрішню гармонію й притягнути тривоги.
Народні прикмети і традиції на 20 квітня
Серед наших предків існувало чимало цікавих прикмет на цей день:
- якщо цього дня тепло і ясно — літо буде тепле й урожайне;
- якщо йде дощ — чекай дощове літо;
- якщо випаде сніг чи град — можливі ще заморозки аж до Георгія (23 квітня);
- жайворонки високо літають і співають — буде гарна погода;
- якщо жаби голосно кумкають — до швидкого потепління.
В народі 20 квітня носило назву Акулина або Федір Тріхіна. У народі часто давали жіночим святим “лагідні” форми: Акулина, Килина, Кулина, звідси й “Кулина — зазеленій трава” — мовляв, вона приносить весну.
