100 років від дня народження Бориса Возницького: культура дає економіку, а не навпаки
Академік, мистецтвознавець і багаторічний директор Львівської національної галереї мистецтв Борис Возницький народився 16 квітня 1926 у селі Нагірне (тоді Ульбарів) Дубенського району Рівненської області.
Він врятував майже 40 тисяч творів мистецтва, відкрив для світу раритети з поля Берестецької битви. Борис Возницький відмовився від матеріальних благ заради музеїв і реставраційних майстерень. Переконував: саме культура дає поштовх економіці, а не навпаки.
Від Острога до Ленінграда
Возницький пішки ходив із рідного села до Острога – милуватися замком. Там він потрапив у приватний музей Новицького, який розповідав про кожен експонат із вогнем в очах і плекав власні легенди. Цей вогник Новицький побачив і в юнакові – і передав йому любов до музейної справи.
Борис Возницький закінчив художнє училище з відзнакою, потім – мистецтвознавчий факультет Ленінградської академії, теж із червоним дипломом. Повернувся до Львова вже фахівцем.
Під час Другої світової він опинився в лавах УПА, потім служив у Червоній армії – у штрафній роті, де з шістдесяти вояків вижило троє. Після війни обрав аскетичне життя: не квартири й матеріальні блага, а реставраційні майстерні, музеї та поле з лопатою.
Берестецька битва – з-під землі на виставку
Упродовж двадцяти років Возницький регулярно приїздив на розкопки під Берестечком до археолога Ігоря Свєшнікова. У 1983 році вони разом представили у Львівській картинній галереї раритети з поля Берестецької битви – реліквії одного з найбільших збройних протистоянь XVII століття. Для Львова це був справжній фурор. Виставку продовжували кілька разів, потім вона переїхала до Олеського замку.
Замки, які ніхто не хотів рятувати
Середньовічні замки мало цікавили радянську партеліту – вони не вписувалися в концепцію комуністичного суспільства. Борис Возницький діяв попри це.
«У 1963 році литовці відкрили Тракайський замок – і перший секретар Литви поплатився посадою. Ми взялися в 1969-му. Ніхто не постраждав. А в 1975-му відкрили перший замок в Україні – з експозицією українського старовинного мистецтва.» – розповів Борис Возницький у програмі «Актуальні теми» на Радіо «Край», 2007 рік
Йшлося про Олеський замок – той самий, де потім бачили привида.
Рятувати, а не зберігати для себе
Коли радянська влада закривала костели – осередки скульптури, живопису та ікон – Борис Возницький не міг мовчки спостерігати за тим, як від людських очей приховують культурну спадщину. Він домагався відкриття там музеїв, нехай і формально не пов’язаних із сакральним призначенням споруди. Головне – не склад. Якщо є музей, збережеться все: стіни, розписи, колекції.
«У Золочеві була миколаївська церква. Постало питання зробити там склад. Натомість відкрили музей космонавтики.» – розповіла Лариса Разінкова, донька Возницького
При цьому сам музейник принципово не колекціонував нічого для себе. Навіть подаровані речі передавав у музей – вважав, що фахова етика не дозволяє мати власну колекцію.
Пінзель: відкриття для світу
Одне з головних відкриттів Возницького – скульптор Іван Пінзель, якого він називав українським Мікеланджело. Разом із командою музейник збирав роботи майстра десятиліттями.
«Після XVI століття не було сильнішого скульптора, ніж Пінзель. Ми зібрали десь близько 40% його творчості – 60% зникло. Але якби ми цього не зробили, світ взагалі не знав би, хто такий Пінзель,» – казав Борис Возницький
Виставки Пінзеля побували в москві, Празі, Варшаві. Надходили запити з Парижа і Вашингтона. Маловідомий скульптор із Галичини набував ваги у світовому мистецтвознавстві.
Культура передує економіці
Борис Возницький переймався тим, що українські політики недооцінюють культуру. Він розповідав про японське подружжя – культурологиню і економіста, які пояснили: Японія починала з культури, а не навпаки.
«Ми зараз говоримо про економіку. Мовляв, буде економіка – будемо жити добре, будемо мати Україну. Але культура дає економіку, а не навпаки. З цього треба починати.» – наголосив Борис.
Разом із командою Возницький врятував майже сорок тисяч творів мистецтва: вівтарі, картини, дерев’яні та мармурові скульптури. Відреставрував замки, створив унікальні колекції, розбудував мережу музеїв. Його називали ангелом-охоронцем українських замків.
